(увагою тощо)

1) оволодівати (увагою тощо); поглинати, забирати (час, увагу)

2) pass. to be engrossed in (by) smth. бути захопленим (зайнятим) чимсь, бути заглибленим у щось

3) писати крупним почерком; переписувати начисто

4) амер. складати остаточний проект (закону тощо)

5) збільшувати (ся), розширювати (ся)

6) товстіти

7) скуповувати, зосереджувати у своїх руках (товар); монополізувати

8) с.г. нагулювати (вагу)

9) відгодовувати (тварин)

* * *

1) заволодівати ( увагою); поглинати, захоплювати, займати (час, увагу)

2) писати крупним круглим почерком; переписувати начисто; переписувати документ, надаючи йому юридичної форми

3) aмep. створювати остаточний проект (закону, постанови)

4) скуповувати, зосереджувати у своїх руках ( товар); монополізувати

5) збільшувати, розширювати; збільшуватися, розширюватися; товстішати

1. оволодівати (увагою тощо); поглинати; забирати (час, увагу)

2. амер. складати остаточний проект (закону тощо)

- to be engrossed in/ by smth.

a) бути поглинутим чимось

b) бути дуже зайнятим чимось

1. n

1) прохід, шлях

2) перен. канал, підхід, шлях, ключ (до чогось)

3) вузька вулиця, провулок

4) ущелина, перевал, сідловина

5) військ. стратегічне укріплення

6) військ. форт, фортеця в горах

7) фарватер; протока; судноплавний канал; судноплавне русло

8) брід, переїзд (на ріці)

9) гірн. пропускний отвір; схил

10) топографічна зйомка

11) ав. неточно розраховане заходження на посадку

12) смерть

13) карт. пас

14) перехід (з одного стану в інший)

15) посередня оцінка

16) критичне становище

17) фокус

18) пас, рух рук (фокусника)

19) дотепна вихватка

20) спорт. передача (м'яча); пас

21) випад (фехтування)

22) паспорт; перепустка

23) військ. дозвіл бути відсутнім під час перевірки; відпускне посвідчення

24) амер. короткотермінова відпустка

25) безплатний квиток, контрамарка

26) (скор. від passenger) пасажир

2. v

1) проходити; проїздити; рухатися вперед

2) проходити мимо, минати

3) пропустити, проґавити

4) не звернути уваги; не надати значення

5) проходити (через щось); переїжджати, перетинати, переправлятися

6) перевозити, проводити (через щось)

7) просовувати, утягати

8) передавати, пасувати

9) переходити, перетворюватися (to, into)

10) передаватися (переходити) у спадщину

11) пролетіти, промайнути, спливти (про час)

12) зникати, щезати; іти в небуття

13) підходити, годитися

14) відбуватися, траплятися, мати місце

15) виходити за межі; перевищувати

16) обмінятися

17) проводити (час)

18) пройти, витримати, скласти (екзамен)

19) затверджувати; ухвалювати; приймати (закон тощо)

20) висловлювати, робити (зауваження)

21) пускати в обіг

22) бути в обігу

23) відходити, ухилятися, залишати

24) відчувати, переживати

25) протягувати, пропускати

26) амер. відчиняти, відмикати

27) проколоти

28) спорт. робити випад, нападати

29) брати, долати (перешкоду)

30) юр. підготувати, оформити (документ)

31) шахраювати (в картах)

32) фізл. випорожнятися; мочитися

* * *

1) прохід; шлях; шлях, підхід, ключ ( до чого-небудь); канал

2) прохід, вузька вулиця, провулок

3) ущелина, дефіле, перевал, сідловина

4) вiйcьк. стратегічне укріплення, висота; форт, фортеця в горах

5) фарватер, протока, судноплавне русло; судноплавний канал; рибохід; брід, переїзд ( на річці)

6) гipн. прохід, пропускний отвір; скат, хідник для людей

7) метал. калібр або рівчак валка

8) гipн. топографічна зйомка

9) aв. неточно розрахований захід на посадку; проходження, проліт ( літака)

10) перехід ( з одного стану в інший)

11) смерть

12) кapт. пас

1) іти; проходити; проїжджати

2) проходити повз, минати; обганяти (про машину, водія); пройти ( мимо), пропустити, проґавити

3) не звернути уваги, знехтувати ( pass by)

4) проходити ( через що-небудь), переїжджати; перетинати, переправлятися, перевозити, проводити, переводити ( через що-небудь); просовувати

5) передавати (тж. pass over); cпopт. передавати, пасувати; кapт. пасувати, оголошувати пас

6) (to, into) переходити; перетворюватися, переходити з одного стану в інший; переходити або передаватися в спадщину ( pass over)

7) іти, проходити, минати ( про час)

8) мелькнути, промайнути, з'явитися

9) пройти; зникнути; минути; припинитися ( pass off)

10) підходити, годитися

11) відбуватися, траплятися, мати місце

12) виходити за межі; бути вищим; перевищувати

13) відповісти на ( яку-небудь) дію тією ж дією, обмінятися (вітаннями, поглядами)

14) проводити (час, день; pass away)

15) проводити (щіткою, рукою)

16) задовольняти (вимогам, нормам)

17) пройти ( випробування); скласти ( іспит); ставити ( залік)

18) пройти (цензуру, огляд); пропустити ( через цензуру)

19) затверджувати (план, витрати); приймати (резолюцію, закон); бути прийнятим, отримати схвалення ( про закон)

20) виносити (вирок, резолюцію); бути винесеним

21) висловлювати ( думку); робити ( зауваження)

22) пускати в обіг (гроші, фальшиві); бути в обігу ( про гроші)

23) ( from) відходити, ухилятися (від принципів, курсу); вмерти, відійти

24) ( through) зазнавати (нестатків, труднощів)

25) ( for) зійти ( за кого-небудь); мати славу ( кого-небудь)

26) пропускати, протягувати ( мотузку); обв'язувати ( мотузкою)

27) cл. відкривати ( ключем)

28) простромити, проткнути (кинджалом, шпагою)

29) робити випад, нападати ( фехтування)

30) cпopт. брати ( перешкоду)

31) робити паси ( у футболі)

32) юp. виготовити, оформити ( документ)

33) махлювати ( у картах)

34) мeд. випускати (мочу, кал)

35) не оголосити виплату ( регулярного дивіденду)

36) видавати себе за білого (про мулата, квартерона); приховувати своє негритянське походження

1) складання іспиту без відзнаки

2) посередня оцінка; прохідний бал, залік; оцінка "посередньо" ІІ тк. sing (важкий, критичний, скрутний) стан або положення

3) пас, рух рук (гіпнотизера, фокусника)

4) фокус

5) icт. дотепна витівка, випад

6) cпopт. передача; пас

7) випад ( фехтування)

1) пропуск, паспорт; пароль

2) вiйcьк. дозвіл не бути присутнім на перевірці; відпускний білет; звільнення; cл. короткострокова відпустка

3) безплатний квиток; контрамарка

1. n

1) схоплювання; стиснення, стискування; затискання; потиск; стиск

2) хватка

3) (особливий) потиск рук

4) спорт. захват

5) амер. раптовий різкий біль

6) здатність схопити (зрозуміти) (суть)

7) уміння заволодіти увагою

8) влада; лабети; контроль

9) ручка; рукоятка; держак; ефес; гриф

10) тех. затискач; захват; лещата; лапа

11) pl спорт. гантелі

12) амер. саквояж

13) амер., кін., розм. робітник ательє

14) розм. невелика канава

15) мед. грип

2. v

1) схопити, стиснути

2) міцно тримати

3) охоплювати (про страх тощо)

4) розуміти, охопити (розумом), збагнути

5) заволодівати (увагою)

6) затирати, затискувати (кригою)

* * *

1) схоплювання; стиснення; затиснення; потиск, стискання; хватка; особливе рукостискання (у членів деяких таємних товариств, сект)

2) здатність схопити, уловити, зрозуміти ( суть справи); уміння заволодіти увагою; враження, дія

3) влада, контроль; хватка, твердість, сила; влада; лещата

4) рукоятка, ручка; держак, колодка; ефес; гриф ( штанги); обмотка ( списа)

5) тex. затискач, захоплювач; лещата; лапа; щипці

6) pl; cпopт. гантелі

7) aмep. саквояж, дорожня сумка

8) гipн. клітьовий парашут

1) схопити; стиснути, потиснути, затиснути; охоплювати, оволодівати (нaпp., про страх)

2) міцно тримати; зчіплюватися; мати достатнє тертя

3) розуміти, схоплювати, уловлювати ( розумом); заволодівати увагою, захоплювати

4) затирати, затискати

1) оточувати; обносити (стіною тощо)

2) містити (в собі); торкатися (проблеми тощо)

3) обертатися (навколо чогось); їздити (ходити) навколо

4) перехитрити, обдурити

5) мисл. робити облаву

* * *

1) оточувати; обносити ( стіною); обводити ( ровом); оточувати ( увагою); обступати (нaпp., про небезпеку); огортати

2) містити ( в собі), стосуватися

3) aмep. виконати ( завдання), здійснити

4) icт. обертатися ( навколо чого-небудь); ходити навкруги ( чого-небудь)

5) icт. обійти, перехитрити

6) миcл. робити облаву

АНАЛІЗ і СИНТЕЗ ( від грецьк. άνάλυσιζ - роз'єднання; συνθεσιζ - з'єднання, складання) - розкладання цілого на частини та з'єднання частин в ціле в процесі предметно-практичної або розумової діяльності. В методологічному плані аналіз є таким способом дослідження об'єкта, що полягає у виокремленні його частин, властивостей, відношень тощо з метою їх самостійного вивчення. В результаті отримуються часткові, абстрактні, неповні знання, оскільки поза увагою залишається взаємозв'язок частин. Проте без такого розкладання на частини цілісного об'єкта неможливо осягнути його внутрішню організацію та динаміку. З іншого боку, ціле не зводиться до суто механічної суми його частин, оскільки одні й ті самі елементи цілого можуть характеризуватися неоднозначними взаємозв'язками та взаємодіями. Саме на виявлення принципів систематичної єдності окремих сторін та складових частин об'єкта спрямований розумовий синтез як метод пізнання. При цьому об'єкт розглядається вже не просто як синкретична, нероз'єднувана цілісність, а як функціональна впорядкованість форм організації об'єкта та взаємозв'язку його істотних характеристик. Таким чином, А. і С. знаходяться в тісній методологічній кореляції. Вони пов'язані з такими логічними операціями, як абстрагування, узагальнення, класифікація тощо.

1. n

1) захоплення, взяття (силою)

2) полонення, взяття в полон

3) спіймання (злочинця)

4) військ. здобич, трофей

5) мор. приз

6) фіз. поглинення (нейтронів тощо)

2. v

1) брати в полон; захоплювати силою; полонити (тж перен.)

2) спіймати, схопити (злочинця)

3) захопити, привернути (увагу); привабити

4) завоювати (приз)

* * *

1) узяття в полон, полон; піймання ( злочинця)

2) захоплення, узяття ( силою)

3) вiйcьк. трофей

4) мop. приз; призове судно

5) фiз. захоплення ( нейтронів)

6) збір даних або інформації (тж. data capture)

1) взяти в полон; піймати, схопити ( злочинця)

2) захопити, взяти ( силою); завоювати ( приз)

3) захопити, полонити ( уяву); заволодіти ( увагою); завоювати ( серця)

1. n

1) список, перелік; реєстр

2) край; бордюр; пруг; облямівка; обшивка; валик

3) смужка (шкіри тощо)

4) пасмо (волосся)

5) поручень

6) pl обгороджене місце; арена (змагання)

1) мор. крен, нахил

2. v

1) заносити до списку; складати список

2) вступати на військову службу; вербувати на військову службу

3) кренитися; нахилятися (про судно)

4) бажати, хотіти

5) слухати; вислуховувати з увагою

* * *

1) список; перелік, реєстр

2) прейскурант

3) каталог

1) вносити до списку; складати список

2) icт.; = enlist

3) відносити до категорії

4) кoм. коштувати за прейскурантом

1) край, кромка крайка; бордюр, облямівка; смужка, обрізок, клаптик (сукна, шкіри)

2) пасмо ( волосся)

3) поручень ( перил)

4) apxiт. лістель, пасок

5) pl обгороджене місце; арена ( турніру); арена боротьби; сфера розбіжностей

ЕСТЕТИКА ( від грецьк. αίσυητιυόζ - здатний відчувати) - загальна характеристика певної сфери пізнання ("нижчої теорії пізнання" у порівнянні з логікою) (Баумгартен). Це визначило в подальшому долю Е. порівняно із "філософією мистецтва", яка мала попередню багатовікову історію. Кант ("Критика здатності судження") сформулював принцип автономії Е. та мистецтва, показавши, що його не можна зводити до чуттєвоприємного, утилітарно-доцільного та раціонально-дискурсивного. Доцільність Е. міститься не в самих речах та їхніх об'єктивних властивостях, а у відношенні їх до суб'єкта та його здібностей, в почутті задоволення, обумовленому вільною грою розуму та уяви при безпосередньому спогляданні речей. У європейській традиції Е. остаточно визначилась як галузь філософського знання, виробленого нім. класичною філософією В. ирішальним поштовхом до розвитку Е. послужила кантівська ідея "незацікавленості судження смаку". Кантівські ідеї автономії естетичного і розуміння його як ланки між емпіричною необхідністю та моральною свободою були розвинуті Шиллером ("Листи про естетичне виховання") у тлумаченні Е. як самостійної сфери "гри" та "видимості", як образу, що поєднує форму і матерію, чуттєвість і духовність людини. Якщо Кант ще залишається на позиції Баумгартена і називає Е. наукою про "правила чуттєвості взагалі", то Гегель ототожнює Е. з "філософією мистецтва", оскільки її предметом є "царство прекрасного", або художня творчість. У зв'язку з цим категорія Е. не знаходить у Гегеля безпосередньої розробки, хоч категорія "прекрасного" як "чуттєвого явлення ідеї", як єдності ідеї та її індивідуального втілення в дійсності певною мірою є також характеристикою Е. в сфері мистецтва. З розвитком позитивізму проблеми "філософії мистецтва" залишаються поза увагою естетиків, які намагаються пояснити естетичні феномени з огляду на емпіричні дослідження та дані конкретних наук З. відси бере свій початок проблема розмежування та визначення своєрідності "художнього" та Е., естетичної діяльності і мистецтва тощо. Водночас набувають поширення соціологічні (Спенсер, Конпг), психофізіологічні (Фехнер), психологічні (Ліппс), культурологічні (Тейлор) дослідження феноменів Е. як таких, що вийшли за межі мистецтва і ототожнюються з усією сферою культури. З кін. XIX ст., особливо під впливом неокантіанської школи філософії, що запровадила ціннісне розуміння естетичного, ідей Кассирєра про символічну природу культури та мистецтва, принципової спорідненості естетичної і міфологічної свідомості в герменевтиці Гадамера на нових засадах сформувалось уявлення про всезагальність Е. як ціннісної експресивної форми, властивої людській культурі в цілому. Іншим шляхом до обґрунтування всезагальності Е. йшов марксизм, який пов'язував Е. із практичною діяльністю людини, через дослідження загальних закономірностей практично-духовного освоєння людиною дійсності, яка робить спроможним естетичне відношення і сприйняття. Марксистське уявлення про всезагальність Е. знайшло свій розвиток у критиці репресивної тотальності й афірмативного мистецтва Адорно, а також запропонованій Бодріяром концепції "трансестетики". Наголошення всезагальності у марксистській Е. суголосне апології сакрального теургічного призначення естетичного у рос. релігійній філософії (Флоренський, Федоров). Проблеми співвідношення Е. та раціонального, Е. та етичного, Е. та утилітарного, Е. та художнього залишаються актуальними теоретичними проблемами сучасної Е.

ЕТНОС, етнічність - спільнота, в якій люди об'єднані вірою у спільне походження та наявністю культурної єдності - мови, звичаїв, міфів, епосу і т.п. (див. етнокультура). Підставою віри у спільне походження можуть бути як деякі реальні, так і уявні обставини: найчастіше ця віра ґрунтується на уявних обставинах, тобто на міфі про спільне походження. Так, вірі у кровну спорідненість рідко коли відповідають реальні обставини, як правило, ці обставини є уявними. Поняття "Е." поєднує в собі об'єктивний складник - культурну спільність із суб'єктивним - етнічною самосвідомістю. Етнічна самосвідомість - це усвідомлення індивідом своєї належності до даної спільноти як чогось відмінного від інших спільнот. Вона, отже, містить у собі, по-перше, елемент протиставлення іншим спільнотам (ми - вони, свої - чужі) і, по-друге, хоча б деяке уявлення про основу своєї єдності. Ознаки, які спільнота використовує для того, щоб відрізнити себе від інших, можуть бути різної природи - антропологічні (фізичні), ознаки побуту чи поведінки, мова, вірування, звичаї тощо. Слово "Е." грецьк. походження - у найдавніших своїх застосуваннях (напр., у Гомера) цим словом позначали не тільки окремі групи людей, а й деякі скупчення тварин (напр., рої комах або пташині зграї). З певного часу словом "Е." греки стали називати негрецькі племена. Цю традицію запозичили римляни, які також вживали це слово на означення культурно віддалених племен, зокрема варварів. Із прийняттям християнства словом "Е." стали називати нехристиян, язичників. Під час та після виникнення європейських націй в Європі стали застосовувати слова, похідні від лат. populus (народ), або ж слово "нація" (див. нація). Хоча у формуванні європейських націй етнічний чинник відігравав важливу роль, це упродовж тривалого часу залишалося поза увагою (бо націю розуміли передусім як політичне утворення). Оскільки слово "Е." несло в собі занижені чи негативні смислові відтінки, то на Заході (особливо в англомовних країнах) його стали вживати тільки щодо етнічних груп. Сучасний англ. дослідник Сміт виокремлює такі найважливіші ознаки етнічної ідентичності: 1) групова власна назва; 2) міф про спільних предків; 3) спільна історична пам'ять; 4) один або більше диференційованих елементів спільної культури; 5) зв'язок із конкретним "рідним краєм"; 6) почуття солідарності у значної частини населення. Чим більшою мірою даному населенню властиві ці атрибути (і чим більше цих атрибутів властиві населенню), тим більше воно відповідає ідеальному типу етнічної спільноти. Етнічні нації - особливе етнічне утворення: в його виникненні етнічний чинник відіграє дуже важливу роль, але доконче у сполученні з іншими чинниками, як-от: професійна культура, ідеологія, політика та право. Термін "етнічність" в сучасній філософії та етнології застосовують на означення абстрактного поняття, з допомогою якого мислять дещо найсуттєвіше і необхідно наявне в будь-якому Е.